Коли було створено Російський московський метрополітен, передбачалося, що працювати можуть лише супроводжуючі чоловіки. Для основного заняття метро працювали лише службовці чоловічої статі. Згідно з новим законом, жінки тепер можуть працювати! Відповідно до статті, опублікованої після подій, що розповсюдились у рамках Міжнародного жіночого дня 8 березня, жінки-тренери також зараз працюють у Московському метро!
Після майже сорокарічної перерви Московський метрополітен знову був відкритий для роботи жінок. 3 січня 2021 року лінію 4 контролювала жінка-водій. Але чи працювали жінки колись тренерами метро? Чому Каді заборонено бути тренерами метро? Ми хотіли просвітлити вас заявами заступника керівника управління персоналом московського метрополітену Павла Ковальова та Асоціації колекціонерів. Почнемо спочатку із Зінаїди Троїцької.
Метро Москва Перша жінка Вейдер
Виростаючи в сім'ї залізничника, звичайна дівчина цілими днями проводила з батьком, слюсарем, який ремонтував паровози на московсько-сортировочному складі. Закінчив залізничну школу з відзнакою у 1930 р. І почав працювати слюсарем на складі з ремонту паровозів. Завдяки наполегливій праці та рішучості Зінаїді Троїцькій вдалося потрапити до навчальної групи помічника локомотива ватмана. Він також закінчив ці курси з відзнакою! Водій в екіпажі, пасажирськими поїздами якого він їхав з Москви до Рязані, звернувся до керівництва дороги з проханням направити його на роботу водієм. У 1935 році Зінаїда Троїцька стала першою жінкою-машиністом локомотива в СРСР і, можливо, у світі.
Минув рік, і в 1936 р. Зінаїда Троїцька, тоді медалістка і машиністка 1-го класу, опублікувала на Gudoknewspaper заклик: "Жінки в локомотиви!" І заклик був почутий. Молоді жінки-працівниці Московського метрополітену, який тоді входив до складу Народного комісаріату залізниць (міністерства), не хотіли залишати позаду. Вже в тому ж році троє керівників поїздів (так пізніше називали помічників машиністів) отримали дозвіл на складання іспитів на право керування поїздом метро.
Оксана Пінчук стала першою, яка склала іспит на машиніста метро. Спочатку він працював на будівництві метро, а в березні 1935 року його направили на подальшу роботу в метро серед провідних будівельників метро. До цього часу Оксана Пінчук була нагороджена нагрудним знаком "Нападник школи в школі Сталіна". Перший випускний іспит для жінок в історії метрополітену, призначений на 25 грудня 1936 року, зайняв кілька годин і був оцінений дуже суворо. Коли Оксана відповіла на всі питання щодо правил експлуатації та регулювання транспортних засобів, а запитувати не було про що, сувора чоловіча комісія прийняла рішення - жінки-водії будуть у метро!
Успішний тест жінок на право користування поїздами метро було опубліковано в газеті "Советский метро" незабаром після цього. Першими жінками-водіями в Московському метро наприкінці 1936 року було вже троє: Пінчук, Блінова та Макарієва.
До війни в метро працювало кілька десятків машиністок поїздів. Серед них почали з’являтися лідери. Наприклад, Катерина Мішина, яка отримала право користуватися поїздами метро навесні 1937 року. До березня 1942 року під керівництвом ветеранки другого класу Катерини Мішиної був створений перший жіночий поїзд у метро, який вийшов на лінію 2 березня. 8 р. Перший поїзд, названий у Московському метрополітені, поїзд 1942 березня. Масовий набір жінок у метро був надзвичайно необхідний під час Великої Вітчизняної війни - незважаючи на звільнення, багато працівників метро, включаючи машиністів поїздів, пішли на фронт. І в ті роки жінки освоїли багато спеціальностей, які до війни вважалися насамперед «чоловіками». Наприклад, у роки війни, після того, як закінчилися години чергування водія, було прийнято спускатися до ремонтної ями та виконувати слюсарні роботи з ремонту та обслуговування автомобілів.
У 1945 році Зінаїду Троїцьку перевели із залізничної системи в метро. На той час він мав чудову кар'єру і III ст. Він став генеральним менеджером рангу. Пов’язавши свою долю з метрополітеном, він пропрацював там понад 30 років віце-президентом метрополітену з питань персоналу та соціальних питань. Саме він надихнув ідеологічно наприкінці 1960-х і був одним із творців Народного музею московського метро.
Після війни багато жінок працювали помічниками машиністів та машиністами, багато з яких заклали основи численних робітничих династій. Це тривало і на початку 80-х років минулого століття, і з ряду причин Всесоюзна центральна рада профспілок видала указ, який забороняв жінкам працювати машиністами та помічниками машин у поїздах метро.
З огляду на те, що до того часу в метро працювало машиністами-машиністами та швейцарами багато жінок, їм було дозволено продовжувати працювати. Однак вони перестали приймати на навчання нових студентів. Єдиним винятком із цього правила була Катерина Мозгалова, якій після років роботи помічником машиніста все-таки дозволили скласти іспит водія. Після цього він працював у метро до середини 1990-х і пішов на пенсію машиністом першокласного поїзда.
Останньою жінкою-машиністом метро була Наталія Корнієнко, яка працювала на Північно-Єдепоті до 2014 року і користувалась поїздом на Лінії 1.
Минули роки. Залізничний транспорт Московського метро змінився, салон поїзда став ширшим, тихішим та комфортнішим. Покращено ергономіку панелі управління, і раніше ручні функції були максимально автоматизовані. Ці зміни дали міністерству праці всі підстави дозволити жінкам звернутися до цікавої та престижної професії - машиніста метро.
До кінця 2020 року 12 жінок-водіїв пройшли навчання та почали працювати. Перша з них, пілот Марія Яковлєва, здійснила свою першу самостійну поїздку на лінії 3 2021 січня 4 року.
Першим залиште коментар