Це було ранок у Üsküdar Wake up

Зараз ранок в Ускюдарі. Прокидайся зараз: Джордж Маршалл. Цей пан колись був держсекретарем США.
Вони євреї.
Він докладав зусиль для початку переговорів щодо визнання Ізраїлю.
У той час, коли Маршалл був міністром, президентом США був єврей Трумен.
Він був головною дійовою особою у вивезенні євреїв до Палестини під час Другої світової війни.
Він пожертвував собою заради створення держави Ізраїль.
Держава Ізраїль була затверджена ООН під його тиском.
Світові євреї тоді віддали свої серця Трумену.
Той же Трумен надіслав Туреччині знамениту допомогу Маршалла.
Державний секретар Джордж Маршалл розробив проект допомоги деяким країнам, оскільки «розвивається небезпека комунізму».
Президент Трумен схвалив.
Для реалізації цієї допомоги в Туреччині Торнбурга було направлено до Анкари послом.
Ось цікаву пропозицію зробив наш Тонбург, коли сидів за столом в Анкарі.
Точніше, відкрив свою торгову карту.
— Друже, — сказав він.
«Ви бажаєте цієї допомоги?»
Наші люди сказали: «Так, ми цього дуже хочемо».
Тонбург додав: «Ні, п’ять фрикадельок за три бакси».
І він виклав свої умови;
«Ви будете інвестувати в магістралі.
Морського транспорту немає.
На залізницю теж ні копійки не витратиш.
«Якщо ви побудуєте локомотивний завод чи щось подібне, у вас будуть проблеми».
У той час почалися інвестиції в залізниці.
Насправді тунель проходив навколо Єрегемю, тепер відомого як село Сінанлі.
Жителі того села побачили правду.
«Ці багаті люди не дозволять добудувати ці місця.
Бо якщо буде залізниця, їхні вагони не працюватимуть.
«Якщо потяг пройде, клієнтів не буде».
Але наші люди цього не бачили.
Ті, хто прийшов від імені країни, якою керує єврейський капітал, накладали «ЗАЛІЗНИЧНУ» заборону на Туреччину заради світового капіталу.
У них були автомобілі та британські вантажівки для продажу в цю країну.
Тут було легко знайти МОНТАЖНИКІВ.
Крім того, в списку на продаж була і нафта.
Для чого були потрібні залізничні перевезення вдесятеро дешевші?
У цій країні роками не можуть як слід прибити залізниці.
Вони прирекли нас на погані машини та вантажівки.
100 років тому султан Абдулхамід створив нафтову карту та побудував залізницю в пустелях кирками та лопатами аж до Хіджазу.
Його онуки не могли забити цвяха в цю країну з кранами, грейдерами та всілякою технікою в ім’я світового капіталу автоводіїв, далекобійників та нафтових компаній.
Отак вони нами керували.
Вони змусили нас співати гімни за допомогою місцевих ЗМІ, пов’язаних із трикутником Вашингтон-Лондон-Тель-Авів.
«Звідусіль ми плели Батьківщину залізними сітями», - сказав він.
Проте вони роками засипали Анатолію нафтовозами та жерстяними вагонами.
Нас сильно били, присипляючи гаслами на кшталт «Туреччина належить туркам».
І зараз…
Тепер при бажанні можна орендувати вагон.
Ви тусуєтеся як VIP-персона в комфорті п’ятизіркового готелю.
Почалася ера швидкісних поїздів.
Анатолія сплетена залізними мережами.
Анкара впадає в Анатолію…
А анатолійські тигри йдуть до Босфору. Це паніка в горлі.
Ось чому BOGAZ біжить до членів GEZİ, які намагаються потрапити в Долмабахче.
Більше так не бігати.
Або теж сядуть в поїзд...
Або стануть начальниками станцій.
Або оселяться в Лондоні.
Вони подорожуватимуть на знаменитому БРИТАНСЬКОМУ коні королеви.
Це послання, яке MARMARAY, який з’єднує Азію з Європою з Ускюдара, передає всьому світу.
Прокинься зараз.
Ранок в Ускюдарі!!!